Батьківська сторінка

https://youtu.be/nugc8F6gMJg

60 важливих фраз, які повинна почути кожна дитина

Іноді ми просто не знаємо, як висловити дитині свою любов, що сказати, крім «чудово» і «молодець». А говорити про це дуже важливо. Батьківські слова, як чарівні талісмани, залишаться з дитиною на довгі роки і будуть захищати, надихати і підтримувати все життя.

Подаємо список найважливіших, на думку дитячих психологів, фраз, які допоможуть виразити безмежну любов до вашої дитини.

Любов і гордість

Я тебе люблю.
Я пишаюся тобою.
Я такий радий, що ти в мене є.
Мені так подобається бути твоєю мамою / твоїм татом.
Ти дуже важливий для мене.
Я вірю в тебе.
Без тебе наша сім'я була б зовсім іншою.
Ти — моя найбільша цінність.
Ти робиш мене щасливим.
Коли я бачу, що ти щасливий, я щасливий теж.
Бути твоєю мамою / твоїм татом — моя улюблена робота.
Бачити, як ти ростеш, — найкраще в моєму житті.
Я ніколи не перестану тебе любити.
Ти все що мені потрібно.
Ти наповнив моє серце любов'ю.

Схвалення

Я приймаю тебе таким, який ти є.
Тобі не потрібно бути ідеальним, ти і без того хороший.
Я тебе розумію.
Я тебе прощаю.
Мені подобається дивитися на світ твоїми очима.
Спасибі тобі за те, що ти саме такий.

Підтримка

Ти цього вартий.
Не бійся бути собою.
Всі роблять помилки.
Так, і я теж.
Ти можеш завтра спробувати ще раз.
Ніхто не досконалий.
Ти не можеш подобатися всім без винятку, і це абсолютно нормально.

Важливість думки дитини

Я тебе слухаю.
Мені важливо твоя думка.
Ти можеш сказати «ні».
Ти можеш сказати «так».
Ти тоді був зовсім правий.
Давай зробимо по-твоєму.
Я тебе розумію.
Так, я з тобою погоджуюсь.

Довіра

Я тобі вірю.
Я тобі довіряю.
Я поважаю твій вибір і підтримую тебе.

Оцінка зусиль

Я знаю, що ти старався з усіх сил.
Ти мені так добре допомагаєш!
Я дуже ціную твою допомогу.

Визнання достоїнств

Ти такий винахідливий / артистичний.
У тебе завжди чудові ідеї.
Бути цікавим — це дуже добре.
Ти так цікаво розповідаєш!
Твоя картина / розповідь / пісня просто чудова.
Я тобою захоплююсь.
Це чудове питання!
Твоїм друзям з тобою пощастило.
З тобою я щодня вчуся новому.
Ти робиш мене краще.
Ти хороший хлопчик / дівчинка.
Ти відмінно виглядаєш сьогодні.
Ти вчинив дуже хоробро.
Ти в цьому розбираєшся краще мене!
Відмінно сказано!
Ти гарний і зовні, і зсередини.

Вам добре разом

З тобою завжди весело!
Так чудово, що у нас з тобою весь день попереду.
Розповідай швидше, не терпиться все почути!

Пам'ятка батькам від молодшої школи міста Бельмонт

(місто в окрузі Сан-Матео штату Каліфорнія, США)

• Не балуй мене, адже я знаю, що ти не зобов'язаний виконувати кожне моє бажання.
• Не бійся бути зі мною прямолінійним.
• Не давай мені формувати погані звички: відучуватися буде ще важче.
• Не примушуй мене відчувати себе так, ніби моя думка не має значення: я від цього ще гірше буду себе вести, так і знай.
• Не поправляй мене в присутності інших людей: я краще сприйму інформацію, якщо ти зробиш зауваження віч-на-віч.
• Не примушуй мене відчувати себе так, ніби мої помилки - це страшні злочини.
• Не захищай мене весь час від наслідків моїх вчинків: я повинен навчитися розуміти, що у дії буває протидія.
• Не звертай уваги на мої дрібні причіпки: іноді мені просто хочеться спілкування.
• Не переймайся дуже сильно, коли я говорю, що ненавиджу тебе: я не ненавиджу тебе, а бунтую проти твоєї влади.
• Не повторюй все по сто раз, інакше я буду робити вигляд, ніби я глухий.
• Не давай необачних обіцянок: я засмучусь, якщо ти їх не виконаєш.
• Не забувай, що я поки що не завжди можу вдумливо пояснити те, що відчуваю.
• Не вимагай від мене правди, якщо сердишся, інакше я можу обдурити тебе від страху.
• Не будь непостійним: мене це сильно псує.
• Не залишай мої запитання без відповідей, або я піду шукати відповіді в іншому місці.
• Не говори, що мої страхи не важливі. Вони страшенно важливі, зовсім малі і мені стає ще страшніше, коли ти цього не розумієш.
• Не прикидайся досконалим і не вчиняй помилок. Я страшенно засмучусь, коли з'ясую, що це не так.
• Не думай, що вибачитися переді мною - нижче твоєї гідності. Якщо ти вибачишся, коли не правий, то навчиш мене того ж.
• Не забувай, що я швидко росту. Тобі доведеться перебудовуватися дуже часто.
• А ще я обожнюю експериментувати. Без цього я не розвиваюся, так що будь добрий, роби на це знижку.
• І останнє: пам'ятай, що я не можу вирости щасливою людиною, якщо мене не будуть сильно-сильно любити вдома, але це ти і так знаєш!

 Як спілкуватися з дитиною

• Спілкування на рівних. Рівень очей.
• Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
• Запитувати в дітей поради.
• Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
• Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
• Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
• Давати посильні доручення-з відомим успіхом.
• Схвалення взагалі (у цілому).
• Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).
• Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
• Зустрічати як кращого друга і проводжати.
• Якщо ви не праві, просіть вибачення.
• Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
• Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).
• 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
• Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
• Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

Як почути свою дитину

 (що батьки не повинні робити)

• Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)
• Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
• Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).
• Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
• Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
• Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.
• Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
• Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).
• Здогади та інтерпретація.
• Випитування та розслідування.
• Співчуття на словах, чутки. 
• Віджартування, відхід від розмови. 

Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає 

• Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.
• Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.
• Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.
• Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.
• Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.
• Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.
• Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.
• Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.
• Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.
• Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.
• Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.
• Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.
• Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.
• Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

• Якщо дитина відчуває страхи:
• Приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
• Розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
• З розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте
• Їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;
• Заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

• Частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;
• Якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;
• Знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;
• Не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Поради для батьків, щодо спілкування з дітьми,  

які мають емоційні труднощі

• Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
• Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
• Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
• Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
• Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
• Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
• Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
• Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
• З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
• Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Рекомендації батькам щодо поводження з агресивною дитиною

 Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши

їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини подолано.

 · Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати "портрет» свого ворога, й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.

 · Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.

 · Нехай ваша дитина в кожний момент відчуває, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. не соромтесь зайвого разу приголубити або пожаліти її. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

 · Стримуйте прагнення дитини провокують сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбного погляду одне на одного або бурмотання чого-небудь із образною собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи або бракує сил контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

 · Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.

 · Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

 · Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

 · Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли двоє дітей під час гри щось не поділили й почали сваритися, краще поспостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти зможуть знайти мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися одне з одним. Якщо ж під час сварок одна дитина завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», варто припинити таку гру, щоб запобігти формуванню страху в переможеного.

Покарання. Подумай, навіщо?

 Запам’ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4. Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання.

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих

Без сумління не буде уміння!

Поради батькам 

Як навчити красиво писати.

Приємно, коли дитина сама намагається писати красиво, і це в нього виходить. Але іноді доводиться попрацювати, щоб виробити гарний почерк. І тут потрібні зусилля не тільки дитини, а й батьків.

Інструкція
Квапливість - ворог хорошого почерку. Деякі діти намагаються якомога швидше виконати письмові завдання, поспішаючи повернутися до ігор. Тому потрібно налаштувати дитину на те, що завдання повинне бути не просто виконано, а й виконано правильно і акуратно.

Основні три  моменти:

1) Дитина повинна сидіти прямо, в правильній позі.

 2) Дитина повинна правильно тримати ручку.

3) Дитина повинна навчитися координувати рухи пальців і всієї руки.

Часто дітям незручно писати, тому що стіл дуже високий. Тому стіл (парту) і стілець потрібно вибирати відповідно зростанню дитини. Оптимальна відстань між грудьми і столом близько 2 см. Ноги потрібно тримати разом, спина повинна бути пряма.
Також важливо, щоб ручка була зафіксована. Вона повинна лежати на середньому
пальці, ближче до його кінчика. Вказівний і великий палець повинні притримувати її з іншого боку. Зовнішнє ребро долоні, мізинець і зап'ястя служать для опори руки під час письма. У такому положенні рука не буде напружуватися і дитина не буде втомлюватися.

Також для відпочинку руки рекомендується робити вправи.

Краще відразу виробити в дитини правильну позу при письмі і навчити зручно тримати ручку. Закріпилися неправильні навички - небезпечні вороги гарного почерку.

І, звичайно, важливим фактором при виробленні красивого почерку є постійна практика.Тренуватися в написанні текстів можна в спеціальних прописах. Для дошкільнят навички правильного поводження з ручкою закладаються при малюванні. Дитину навчають правильному захопленню олівців і кисті, а потім вже малюк переносить цю звичку на поводження з ручкою.

Раніше для вироблення гарного почерку використовували пір'яні ручки. Зараз можна також використовувати ручку з тонким стержнем. Головне, щоб у ручки в залежності від натиску змінювалася товщина лінії. Це допоможе дитині виробити каліграфічний почерк.

Проте найважливіше умова - бажання дитини. Для цього можна створити елемент змагання. І, незважаючи на те, що для отримання хороших результатів необхідна
вимогливість з боку батьків, обов'язково потрібно хвалити дитину за його
успіхи. Тоді він сам захоче красиво писати і швидше цього навчиться.


Виховання дітей

Виховання дитини - впливу, що формують особистість дитини і системно змінюють його поведінка. Виховувати - це значить прищеплювати корисні для життя навички, що перетворюють дитину в людини.

Тут - продовження статті Виховання. У статтях цього розділу викладаються як загальні принципи, так і особливості виховання дітей у різних культурах і різних традиціях.

Батьки і діти: ми виховуємо дітей своїм фактом життя разом з ними

Серед батьків свідомих вихователів - трохи, свідомо виховують дітей - одиниці. На жаль, більша частина батьків, якщо б раптом вирішила написати книгу про своє вихованні дітей, епіграфом могли б взяти класичне "Так вийшло", а озаглавити - "Що виросло, то виросло". Менша частина батьків знає, що вони роблять і для чого. Привіт, такі батьки! Проте діти виховуються нами і тоді, коли ми це і не плануємо: самим фактом того, що ми з ними живемо разом, своїм чином і способом життя, своїми звичками і розмовами. Цілеспрямоване виховання рідко і тому вдруге, за життя первинно - це батьки і діти: які це діти, які батьки, і які стосунки між ними. Від цього будуть залежати і мети виховання, і його можливості, і використовувані при цьому підходи і методи.

Виховання - це втручання в життя дитини. Чи маємо ми на це право?

Потрібно виховувати своїх дітей? Це наш прямий обов'язок. Однак у кожній сім'ї свої закони, і. як не дивно, багато батьків сьогодні на це питання відповідають негативно, вибираючи інше: "З дітьми потрібно просто жити!". Як до цього ставитися? Іноді це мудро, іноді - дурість. Якщо за справу виховання береться тато, у якого в голові алкоголь, а руці ремінь, то відповідь однозначна - таким татові краще б справою виховання не займатися. Кожному вихователю починати потрібно з себе, перше завдання - виховати в собі вихователя! З іншого боку, якщо не виховувати дітей, вони так чи інакше воспитаются самі, але з кожним поколінням рівень буде трохи нижче. Щоб діти залишалися на рівні або рівень їх ріс, дітей потрібно виховувати. Природа дає дитині задатки, виховання робить дитину людиною. Виховання прилучає дитину до культури, дає можливість дитині увійти в коло людей, правильне виховання може розвинути у дитини повагу до себе і до людей, сміливість і творчість, створити передумови для його здоров'я і щастя. З іншого боку, неправильне виховання може вбити в дитині сміливість і інтерес до життя, прищепити погані звички, розвинути егоїзм і дозволити злодійство.

Розвиток дитини, виховання дитини, перевиховання дитини та управління дитиною - це зовсім різні завдання і різні методи. Зрозумійте, що вам потрібно, і не плутайте будь-ласка!

Якими ми хочемо бачити своїх дітей?

Але є факт: ви вже читаєте цю статтю, а це значить, ви думаєте про те, що: "Дитину треба виховувати!" - Вірно, тільки в ім'я чого, що ми хочемо отримати в результаті? Щоб був зручним і нам не плутався? В принципі, непогано і це, але здається, що місія бути батьком в чомусь іншому. "Щоб був здоровим і не гірше за інших" - а це не мало? "Щоб не повторив моїх помилок..." - а може бути, у дитини повинна бути своя життя? Мами не згодні з татовими поглядами на виховання, вони в цілому не згодні з позицією бабусі; релігійна сім'я виховує у дітей в інших цінностях, ніж сім'я світська, місцева культура і звичаї також вносять свій внесок, ставлячи свої рамки і визначаючи - нерідко дуже жорстко - свої цінності... Але діти наші, і нам ці питання потрібно вирішувати. Детальніше про це у статті Якими ми хочемо бачити своїх дітей?

Ну, і як їх виховувати?

А ось і не скажемо. Точніше, скажемо тільки тоді, коли ви визначитеся із завданнями виховання і виберете свій підхід. Виявляється, єдиної науки виховання немає: є достатньо конкуруючі і нерідко взаємовиключні підходи, між якими вам доведеться вибирати. Як мінімум, чоловічий підхід у вихованні серйозним чином відрізняється від жіночого підходу, прихильники вільного виховання захищають свою правду, гештальт-підхід вербує своїх прихильників... Як визначитеся зі своїми цілями і виберете свій підхід, вам буде вже нескладно підібрати і авторів, близьких вам, і свою мову, і свої правила і принципи. Хочемо попередити, що ПСИХОЛОГІС розвиває в першу чергу синтон-підхід як в психології так і в педагогіці.
Ми переконані, що методи виховання потрібно підбирати "під зростання" батьків. Поки батьки дикі, їхні спроби виховувати дітей зазвичай призводять лише до негативних наслідків, і таким батькам, якщо вони дійсно хочуть добра дітям (та й собі), краще зайнятися вихованням себе і поменше чіплятися до дітей. Традиційні рекомендації "намагайтеся розуміти дітей", "розмовляйте з дітьми", "вчіться слухати дітей", "просто дружите з дітьми" - цілком прийнятні, оскільки відволікають таких нерозумних батьків від виховного процесу, до якого вони за фактом нездатні, і орієнтують на цілком корисні справи, які допомагають і їм самим, і їхнім дітям.

Отже, якщо ви не великий фахівець у вихованні дітей, то для початку займіться самовихованням і по можливості не чіпайте дітей, не заважайте їм жити. По мірі успіхів і життєвих потреб, поступово переходячи до все більш активного управління дітьми. А коли дітьми у вас стануть слухняними, ви вже можете їх виховувати. І навіть якось відповідати за результати власного виховання.

Кращими методами виховання ви зможете скористатися тільки тоді, коли виховаєте себе належним чином. Знайомитися з прийомами і вдалими рішеннями батьків в загальному для всіх нас справі виховання дітей - звичайно, дуже корисно, але всі рекомендації мають свої обмеження. Те, що підійде одній дитині, буде провопоказано іншій дитині в іншій родині. А деякі ефективні формулювання у вас не спрацюють просто тому, що ви їх не выговорите (смішно, але це часто саме так), або у вас не буде потрібного голосу і потрібної інтонації. Фрази на дітей діють не самі по собі - їх кажуть батьки, у яких з дітьми свої відносини і своя історія. Крім того, всі ці виховні тактики і добірка арсеналу методів - це переважно чоловічий підхід. Жінки не схильні мислити в цьому ключі, вони виховують дитини в першу чергу своїм ставленням до нього.
Кажучи про типи виховання, в першу чергу пишуть про таких типах, як що потурає гиперпротекция, емоційне відкидання, домінуюча гиперпротекция, підвищена моральна відповідальність, бездоглядність, жорстоке поводження. Досить очевидно, що це всі типи проблемного виховання. Це не те, що батьки обирають, це те. що у проблемних батьків виходить. Нерідко пишуть, що цим типам проблемного виховання протистоїть авторитетне виховання: комбінація теплоти і щодо суворого контролю за дитиною, однак такого контролю, який зрозумілий дитині і здійснюється чітко і послідовно, так що діти знають, чого їм чекати, якщо вони порушили встановлені батьками правила. Тобто проблемних типів виховання багато, а правильне виховання - одне: "авторитетне виховання". Чи це Так? На жаль, це не так. Навіть для найкращих батьків ідеальної системи виховання - немає. Ті (рідкісні) батьки, які підходять до виховання усвідомлено, які думають про виховання дітей, які вибирають, підбирають під себе і під дитину свій стиль і спосіб виховання - теж не в простій ситуації, вони також стоять перед вибором.

Усвідомлене виховання - це не одна, а різні моделі виховання, кожна з яких має свої особливості, свої плюси та мінуси. Не очевидно, що суворе виховання не може бути усвідомленим і коли-то адекватним вибором багатьох батьків приваблює модель природного виховання з практично відсутністю соціальних заборон, але навіть відносно вільне виховання з розумними обмеженнями може бути різною мірою директивним. А як правильно? Ми можемо запропонувати своє опис основних моделей виховання і свої коментарі. Сподіваємося. що наші найкращі у світі читачі зроблять свій. самий правильний вибір!

Так, хороші книги вам в допомогу. Літератури по вихованню дітей - море, легко загубитися. Тут - добірка корисної літератури по вихованню дітей. Тут - онлайн курс по вихованню дітей "Сходинки", рекомендуємо. Ну, і приходьте на тренінги в Синтон!